Спадщина Василя Олександровича Сухомлинського

у вихованні дітей дошкільного віку

        У центрі сучасних технологій навчання і виховання дошкільників знаходиться особистісно-зорієнтована модель, основною метою якої є індивідуальний розвиток кожного вихованця освітнього закладу. З огляду на це, особливого звучання набуває спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – видатного українського вченого, філософа, неперевершеного педагога, який опікувався долею дітей. Наш всесвітньо відомий сучасник великого значення надавав цілісному формуванню особистості, розкриття та розвитку її розумових, фізичних, естетичних здібностей та нахилів. Всі аспекти виховання - моральний, розумовий, трудовий, естетичний, фізичний, - за його переконанням, становлять нерозривну єдність духовного стану дитини. Упущення хоча б однієї з цих сфер негативно позначається на вирішенні комплексного завдання. Вчений глибоко розкрив значення естетичного розвитку, естетичної культури дити¬ни в цілісному процесі формування особистості, показав діалектичний взаємозв'язок між емоційним розвитком, розумовою діяльністю, моральними вчинками; дав ряд цінних рекомендацій щодо застосування різноманітних засобів естетичного впливу на дітей дошкільного віку.

             Дошкільне дитинство - це унікальний вік. Саме в цей період , закладаючи грунт майбутньої особистості, ми маємо сіяти в душі кожної дитини зерна високої духовності, які у майбутньому стануть рясним урожаєм. Дитина прагне бути щасливою. Вона нетерпляча. Щастя їй потрібне уже сьогодні й зараз. Дитинство Сухомлинський розглядає як найважливіший період людського життя, життя справжнього, яскравого, самобутнього і неповторного.

КультБатьківщини.

“Любов до Батьківщини починається із захоплення красою того, що бачить перед собою дитина, чим вона милується, у що вкладає частку своєї душі”.

Культ Матері.

“ Дитина починає пізнавати світ матері і батька. З того, як говорить мати з дитиною, як ставиться батько до матері. З цього всього і складаються перші уявлення про добро і зло”.

Культ Рідного слова.

“Без казки – живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттями дитини, – неможливо уявити дитячого мислення і дитячої мови як певного ступеня людського мислення і мови ”.

Культ книги.

“Якщо, Ви хочете, щоб юнацтво відчувало невгамовну жадобу до знань, дбайте про головніші, найважливіші вогнища духовної культури – бібліотеки”.